Знаєте, інколи вранці, коли відкриваєш очі, буває відчуття, що краще цього просто не робити... Хоч насправді в твоїй підсвідомості десь дуже глибоко викарбовано: ТВОЄ ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ! Але ти свідомо боришся з цим написом власним песимізмом, постійним невдоволенням, якоюсь вигаданою самотністю... А тепер поглянь у вікно! Я повірю, що тобі дійсно самотньо, якщо ти живеш в лісі і навкруги побачиш лише рослинність! Але тоді, мабуть, ти б не читав цей запис і власне не страждав би подібними проблемами. За твоїм вікном в кращому випадку копошиться близько десятка людей. Так, вони не розуміють тебе, більше того, ти впевнений, що вони навіть не можуть тебе зрозуміти! Але чим ти кращий за них??? Що спробував зробити ти, щоб вони перестали почувати себе самотніми?.. Та про що це я... Тобі ж "ніколи", ти ж наскільки зайнятий своїми нещастями, тебе ж ніхто не жаліє... Я не хочу здаватися чи то вищою за це, чи то умнішою... Ні! Це ж мені не хочеться відкривати очі... Але я встаю і починаю повільно, неохоче рухатися... Вперед! А стосовно рідного ВКонтакте, то висновки саме звідсіль. Проведіть експремент, якщо Вас це зацікавило. Коли Вам пишуть традиційне і вже всіх діставше до кісток "Привіт, як справи?" просто не напишіть відповідь, а зразу запитайте: "А ти як?"... Я не практикувалась на малознайомих людях, лише на друзях! 8 з 10ти людей почало розповідати свої проблеми навіть не помітивши відсутність відповіді... Егоїзм? Думаю ні... Просто ми шукаємо порятунку в оточуючих... А самі з доброго дива вони нам допомагати не стануть, як-то кажуть: "Стукайте й відчинеться!". От і стукаємо... І знову ж таки, чого Ви раптом вирішили, що життя таке паскудне? А Ви пробували знайти в ньому щось хороше? Порахувати не лише невдачі, а те в чому пощастило?..
Ви живете в Україні! І якщо не в слух, то точно думаєте, що Вам просто не поталанило, бо не в Штатах Вам послала доля жити... Але ж вона й не закинула в яку-небуть Кенію, де їжа це розкіш... Ми цього не бачимо, ми це не хочемо розуміти, бо значно легше і приємніше себе жаліти... Мабуть воно й корисно, але інколи! А якщо все ж таки нарешті відкрити свої очі і побачити наповнену частину склянки власного життя?? Воно б*є всіх! При чому сильніших значно дужче, але не вбиває, завжди залишаючи змогу очухатися, прийти до тями і виживати, боротися, чіплятися за життя далі! "У кожного на плечах той хрест, який він може підійняти"...
Шукаю відповіді на питання як почати цінувати і любити своє життя вже дуже давно. Зараз дійшла до висновку, що немає її... А якщо і є, то в кожного своя... Мабуть людина в цьому світі, щоб постійно ставати краще, коректувати свою поведінку і виправлятися. А коли людина стає задоволена своїм життям, вона знаходить спокій і гармоію! Спокій - це щастя! А справжнє щастя лише на небі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198653
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.07.2010
автор: Ая