„Дивлюся на небо чисте прозоре
Безкрає безмежнеє дно
Де ти коханая милая зоре?
Тебе я чекаю давно.
Чому не сяєш своєю красою
Як квітка в веснянім саду?
Чому вмиваєшся тільки росою
Й ховаєшся щойно знайду ?”
Співає цю пісню соняшник в полі
Чарівній натхненній зорі
Та тільки виходять зорі поволі
Голівку хова в цій порі.
Така вже природа можливо і доля
Співаючи знову і знов
Стояти самотньому посеред поля…
Складне почуття ця любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2010
автор: Корчагін