*

Я  полечу.  Я  зможу.  Встану.  
Підніму  голову  і  оджену  свій  сум.  
Немає  місця  більш  в  моєму  серці  
Для  тих  тяжких,  пекучих,  смутних  дум.    

Я  –  птаха,  що  у  сонячній  блакиті  
Співає  пісню  радості  нову,  
Про  те,  що  все  ще  буде  знов  на  цьому  світі,    
Що  знову  я,  мов  фенікс,  оживу..  

Повстану  з  попелу,розправлю  своїкрила,  
Підіймуся  до  сонця,  мов  Ікар..  
І  матиму  неподоланну  силу,  
Дістану  серденьком  палаючим  до  хмар!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198806
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.07.2010
автор: сестриця Оленка