Безглузде існування не для мене,
Короткий шлях немає нагород.
Моє життя- бурхливе і шалене
Несе човен за тихий горизонт.
Та здатися в обійми смерті
Уперта гордість криком не дає.
Взяти на плечі хрест і нести,
А на горі розсудять де чиє?
Упасти, щоб піднятися на ноги.
Померти за освячену мету.
Та не зійти ніколи із дороги,
Слідом якої зараз я іду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198906
Рубрика:
дата надходження 02.07.2010
автор: Та, що іде до зірок