Мене повільно зжерає рутина.
Душа холоне.
Все наповерхню.Огида.
Синіє долоня.
Застиг жах в мертвих очах.
Проклята рутина.
Цей жах поскаче по ночах.
До кожної дитини.
Скуйовдилось мертве тіло.
В позу ембріона.
Все стало біло-біло...
А печінку роз*їсть кока-кола.
Тіло повільно перетворюється в фарш.
Тіло--свинина.
І звучить похоронний марш...
ПРОКЛЯТА РУТИНА...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198927
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.07.2010
автор: Полінь-трава