***
на дні провалля, тицяючись писком,
нестерпно теплий вітер –
зграя псів…
якесь манаття довге та облізле…
настільки близько аж
зірвало з місця і –
втрачання голови
безліч разів
до дідька лисого
десь на горі схопився
у особистій пластиці своїй
цілком красиво
зупинився вітер
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198940
Рубрика: Верлібр
дата надходження 02.07.2010
автор: Костянтин Куліков