Вібрую під дощем струною
Гіллям збиваю вітер з ніг...
Тулюсь розпатлана вербою,
Мавкою ступаю на поріг...
В руки сопілкою дамся.
Вдихни нову душу у плоть,
Ніжними пальцями грайся,
З розуму ніч мою зводь.
Зоряне сяйво кличе безкрилих.
За вітром линуть думки...
Сопілка давно вже навчилась
З небесних очей викликати струмки.
Черпаєш пригорщами зливу,
В сріблясте місячне цебро
Мене назбируєш щасливу,
Аби наповнить серця джерело!
02.07. 2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2010
автор: gala.vita