Тече річка, хитається
верба над водою.
Пишається, милується
своєю красою.
Сміється в небі сонечко,
верба зеленіє.
Та за обрієм лукаво
позолота мріє.
Гонить вітер небосхилом
хмари дощові.
Листям шарпає вербовим,
розлетілись мрії.
Зима білим покривалом
всю землю накрила.
І вербу, і річку
снігом притрусила.
Стоять тихі й нерухомі -
застиглі в тривозі.
Занімілі на морозі -
хизуватись годі.
03.07.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199066
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2010
автор: Валентина Ланевич