Я тебе не пробачу.Ніколи.
Можеш навіть мене не винити,
Ти створив це життя із пластмаси,
Я не можу в пластмасі творити...
Я не зважусь на певну жорстокість,
Поряд,як зазвичай, усміхнуся...
Так, я надто слабка,щоб простити,
Не вини...Я уже не вернуся...
Вічний поспіх...Навіщо? Не треба!
Від життя і без поспіху нудить,
Я зліпила тебе із ілюзій,
Наша дурість за це не засудить...
І в стражданнях болючого сміху,
Біля лавки дев’ятої школи,
Моє серце ламає планети,
Я без тебе не зможу...ніколи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2010
автор: Анна Помаранська