Він так само одинокий як птах в полі
питає навіщо стільки болю
люди подивіться ви на мене
ця біда могла бути і в тебе
не маючи сил вилізти із ями
він не бачив ні батька ані мами
ніхто до себе його не підпустив
лиш безжально в спину бив
гнав від себе чим подалі
а він лиш плакав у підвалі
бо не мав куди сховатись
а люди знаходили сили над ним знущатись
гуляючи по алеях уночі
він дусив біль у душі
та болю стало забагато
я йду небесний тато
заблистіло лезо ножа
і вже на небі його душа
може там знайде щастя
бо тут він пропащий...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199322
Рубрика:
дата надходження 05.07.2010
автор: Cheese_Boy