Людей руйнує безкінечно втома,
Коли перед очима вже туман.
Причина не згасати є вагома,
Але здається, що то все лише обман.
Існує лиш бажання відпочити,
Піти на декілька годин у забуття,
Але потрібно знову нам спішити
В нестримний вир подій, у вир життя.
Та всі старання наші втома покалічить,
Забравши сили, дух до боротьби.
За наші вчинки втома буде свідчить,
Коли не можем побороти її ми.
І де шукати людям порятунок
Від цього руйнівного відчуття,
Що каламутить воду наших дУмок,
Висасує бажання до життя?
Але ми боремся, ми боремся із нею,
В надії, що за мить усе мине.
Ми боремся із втомою своєю,
Та все одно вона бере своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199326
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.07.2010
автор: Лєха Суслик