Металозаври теж загинуть
Одної злющої пори,
Коли Земля підставить спину
Бичам спадаючим згори.
Донині мамонтів знаходять
Із зелениною в зубах,
В степах застав їх суд Господній,
Захоронивши у льодах.
Залізних монстрів сьогодення,
Що чхають вихлопом у світ,
Мов пластилін всесильна жменя
Помне. І їх простигне слід.
Нема цій справі протидії,
Кричи в сто сорок тисяч пик,
Та знай, - духовне не зотліє
І ти – його боржник.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199431
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.07.2010
автор: Рідний