З зоряних провулків, з юної весни, -
Мріями сповиті, прилітають сни
І малюють вечір, що в коханні млів, -
Долі посміхався, з тайни щастя плів.
З ним зорі небесні, непідвласні нам,
Серце огортали у шовковий крам, -
Докупи сплітали наші два крила
Щиро і бентежно, - стежка розвела...
Зорі хіба ж винні?.. Досі в Вишині
Сяють срібноокі і йому й мені, -
Сяють та не кажуть: що довідав Храм, -
Чому тайни двері не відчинив нам?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2010
автор: grycha