В той час, коли душа прозріє,
Зверни побожно очі ввись
І, не втрачаючи надії,
За Україну помолись.
За нашу матір Україну,
За нашу страдницю святу,
І пам'ятай аж до загину
Одвічну істину просту:
Допоки квітне Україна,
В ній українцем будеш ти,
І навіть темна домовина
Не зітре всі твої сліди.
Якщо ж Вкраїнонька зів'яне
В руках перевертнів, катів,
В ній громадян тодів не стане -
В ній будуть тисячі "хохлів".
Тож поки думка мозок гріє,
Зверни побожно очі ввись
І, не втрачаючи надії,
За Україну помолись!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199638
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.07.2010
автор: Софія Вдовиченко