Я несла свою біду

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=zl_I2f0W9hE[/youtube]

(переклад  пісні  Володимира  Висоцького)

Я  несла  свою  Біду
по  весняному  льоду,–
обламався  лід  –  Душа  обірвалася  –
в  воду  каменем  пішла,–
а  Біда  –  хоч  і  важка,
та  за  гострі,  за  краї  все  чіплялася.

І  шука  мене  Біда
по  світах    ще  з  того  дня.
Ходять  з  нею  Поголос  з  Поговірками.
А  про  те,  що  я  жива
знала  лиш  одна  Верба,
а  іще  Перепела  з  Перепілками.

Хтось  із  них  сказав  йому  –
моєму  господарю  –
мене  видали,  бо    про-говорилися.
Від  жаги  був  не  в  собі,
і  за  мною  він  побрів,
а  за  ним  Біда  й  Плітки  учепилися.

Він  догнав  мене,  обняв
і  на  руки  взяв,  підняв.
Поруч  з  ним  в  сідлі  Біда  осміхалася.
Та  залишитись  не  міг  –
через  день  він  знов  побіг,–
а  Біда  навіки  вічні  залишалася.


                           Я  несла  свою  Беду
                                               Владимир  Высоцкий

Я  несла  свою  Беду
По  весеннему,  по  льду:
Надломился  лед,  душа  оборвалася,
Камнем  под  воду  пошла.
А  Беда,  хоть  тяжела
Да  за  острые  края  задержалася.
И  беда  с  того  дня
Ищет  по  свету  меня,
Слухи  ходят  вместе  с  ней  кривотолками.
А  что  я  не  умерла
Знала  голая  ветла,
Да  еще  перепела  с  перепелками.
Кто  ж  из  них  сказал  ему,
Господину  моему,  -
Только  выдали  меня,  проболталися.
И  от  страсти  сам  не  свой,
Он  отправился  за  мной,
А  за  ним  Беда  с  молвой  увязалася.
Он  настиг  меня,  нагнал,
Обнял,  на  руки  поднял,
Рядом  с  ним  в  седле  Беда  ухмылялася.
Ведь  остаться  он  не  мог,
Был  всего  один  денек,
А  Беда  на  вечный  срок  задержалася

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199685
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 07.07.2010
автор: Віктор Ох