Спалахнула суть життя легко і натхненно, -
Загорілось почуття тепло, щиросердно.
Заструмилася душа та й з її потічка
Полились рядки вірша плавно, наче річка.
У той світ, де снуєш Ти, я біжу невпинно,
А Зоря, із висоти, навчає невинно:
Зупини душу свою, не хвилюй даремно!
Не стій в Мрії на краю, не палай недремно!
Обережно, не впади, з бентежної вежі, -
Душі спалах остуди, - не чини пожежі...
Але я й душа без чвар, - хочемо ясніти,
Роздуваємо вдвох жар... лише б не згоріти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2010
автор: grycha