Щось мені зверху каже .. щось тихо промовляє...
неначе сновидіння посилає...
про біль, журбу та може спокій...
про царювання на землі живих отроків...
синів тих злих людей.. що душ чужих наїлись...
напились крові, святиню чисту отруївши...
чого ж так сумно на планеті, чого люд зажурився...
немає спокою блаженного..
неначе хтось із дияволом пекельним зговорився. ..
то може доля то така людей земних, стражденних...?
у війнах втратити коханих та близьких,
занапастити рід свій огроменний,
зробити із планети мотлох, сміт?!...
та що ж ви робите, народе, огляніться!
ви небо й землю сплутали, добро і зло!...
прошу, благаю, зупиніться,
труїти всесвіт та своє житло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199761
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.07.2010
автор: linki