Ще осінь вітра наслуха,
дерева гомонять, немов отерплі…
Сезон дощів – то холодно, то тепло,
то з неба мокра сиплеться труха.
Кущі по самі груди в молоці
туману сивого – і тим вони схоронні.
Знялися з криком ворони й ворони,
згасивши день, мов промінь на щоці.
Листопад п’є з остуджених річок,
згорнувши тінь небес на тихі плеса.
Пливе печаль і відправляє месу…
Затисла осінь серце в кулачок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199799
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.07.2010
автор: Omega