Скільки можна задихатись
Від байдужості людей?
Від ножів у спину вранці?
Усміхатись до гостей?
Вдіти маску хеппі-енду
І радіти всім й всьому?
Догоджати?Тільки впертість
не залишити живу?
Скільки можна сльози лити
На слова єхидних змій?
Пробувати світ змінити
Знаючи,що він не мій?
Нащо вірити обманцям?
Нащо стримувати крик?
Він же серце рве в нінащо,
Він же зовні литись звик!
...Задихаюсь у квартирі,
Задихаюсь в місті снів.
Місті сЛів,що ніби милі,
Та соромлять справжній Львів.
Хочу неба.Хочу сонця.
Світла.Темряви.Дощу.
Хочу усмішки в долонці.
Серця і душі красу.
Хочу спокою і сміху.
Тихих днів.Шумних ночей.
Хочу Львова я без ліку.
Тільки ЩИРОГО,НЕ ЦЕЙ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2010
автор: Never Say Never