Ми грали в гру, хоч назви ми її не знали
Ми жили, вірили, кохали,
Ми не боялись тіні і смерті
І все навколо розглядали
Коли ще сльози падали невчасні
Ми бачили цей світ невинним
Коли були ми повні щастя,
Й дивились світлим поглядом дитини
Та раптом в грудях різко защеміло,
Ми обімліли, розгубились
Себе у дзеркалі побачили і оніміли,
Усі зірки на небі розтопились
Крізь очі більш не сипалось тепло – лиш порожнеча
Крізь губи більш не сипались пісні – лише прокляття
Ми бачили життя, з якого смерть лиш втеча,
Цей світ – смола з пекельного багаття
І не благали ми у Бога допомоги,
А прямували лиш упевнено в Гадес
Не оглядаючись на пройдені дороги,
Не прислухаючись до окликів з небес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199869
Рубрика:
дата надходження 08.07.2010
автор: neverknowsbest