Гребінці одиноких сосен
чешуть хмарам вологі сни.
Бо довкола гуляє осінь,
і ще довго чекать весни.
Так бентежно і соромливо
листопад по землі ступа.
Сіє небо холодне мливо,
зрідка лиш - прозорінь скупа.
Заховались гриби під листя.
Ані звуку - занишкнув ліс.
Пахне пряно від сосен глиця.
Стереже свою нору лис.
Мерехтить вдалині оерце
із-зі балки, де граб поріс.
Холод осені цілить в серце
і болить безголосо ліс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199894
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.07.2010
автор: Omega