А зорі падають у штопор,
збивають яблука летючи.
Чатує ночі тінь на здобич,
метнувшись хмарами із кручі.
Гойдають зоряні канати
квадрати вікон.Гаснуть звуки...
Грай-вітер шелестом листатим
тонкі берізок пестить руки.
Шаліє сутінь волохата,
і губить сни в долоні часу,
і місяць, всівшися на хаті,
збирає росяні прикраси.
На погляд, зведений до неба
спадає благовість незрима.
А слів немає, та й не треба-
дивись, як місяць зверху блима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199895
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.07.2010
автор: Omega