́На згарищі кохання не цвіте,
Не прагнуть світла й сонця ніжні квіти.
Безмовність смутку знищить все святе
І попелом розвіється по вітру.
Із викреслених днів, забутих дат,
В архіві зашнурованих роками,
Що залишили тільки мітки втрат,
Лиш згарище чорніє поміж нами.
І тільки може одинокий звір
Зупиниться́́ й завиє надпечально.
А всесвіту безжальний часомір
Розкрутить стрілки вироком фатальним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2010
автор: Тамара Шкіндер