Вона самотня. Склалося вже так.
Мінятись не збиралася ніяк.
Бо горда, граціозна, наче кішка, -
Не допускала будь-кого у ліжко...
Дахами йшла будинків і машин.
Дивилася звисока на мужчин.
Обожнювала місто, дощ, птахів
І світло від вечірніх ліхтарів,
Трамвай, бруківку, перестук коліс...
Аж раптом запах вітерець приніс:
Кафешку цю не раз минала сміло,-
Та ласки захотіло спрагле тіло
І потягнуло.. затишна кав`ярня,
Де гамору нема і лайок марних...
До тих хто вже зіпсув її життя,
Хоча й відкирив яскраві почуття...
редаговано
vs. VITER07
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200007
Рубрика: Присвячення
дата надходження 08.07.2010
автор: Aндpiй KIHAШ