Троянди в його долонях манили мене теплом.
І дивна роса на скронях, і щось за прозорим склом.
Він завжди таким був, наче я в нього одна - весь світ,
Казав: «Ти для мене значиш ще більше за небозвід».
Несміло крутив троянду. А я не побачила, ні!
Що він за мою зраду, колючки в долонь глибині
Сховав. І стікав кров’ю. Та я не сказала слів.
Він просто своєю любов’ю мене вберегти хотів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200130
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2010
автор: Halyna