Мати вийшла у світ –
небо їй як на прощі.
По росі босий слід,
сонце ноги полоще.
Мати вийшла і стала –
довкіл неї жар-птиці.
І яка ще там старість –
зарум’янені лиця.
А весна на землі –
он яка запахуща!
Край причілка зацвів
ружі дикої кущик.
Мати сіяла день –
ластівки щебетали.
Де поділося, де?
Ой було, та й не стало...
Облетіли сади, почорніло дворище.
Не спішиться сюди – цвинтар став нині ближче.
Ой матусенько, ма...
Серце з горем ночує.
Й диво-птахів нема,
і матуся не чує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2010
автор: Omega