Я не сама, але самотня,
Та не боюся бруду й плям.
Зі мною поряд – шепіт жовтня.
Шукаю справжній віри храм.
Невже загублена вже стежка
В країну мильних бульбашок?
А все вмістилося на флешку
В два гігабайти? – Просто шок!
Чомусь таке все швидкоплинне,
А ми марнуємо життя.
Живем по справжньому – хвилини...
Не знаєм віри, каяття...
Бажаєм гроші, гроші, гроші...
Ну а про душу, хто згадав?
Чи пам’ятає хто хороше?
Чи бруду лиш великий став?
Навіщо жити так? – Питаю.
Кому ви молитесь щодня?
Всі хочуть втрапити до раю?
Чи вигідно продать життя?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200433
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.07.2010
автор: V.A.