Невже дорослі були колись діти,
І бавилися всі ми іграшками,
І на горшку могли годинами сидіти…
Ми виросли і ким ми стали з вами.
Ми лазити на дерево любили,
Після дощу ходили по воді в чоботях,
Це був наш світ і ми у ньому жили,
Зараз у шафі той маленький одяг.
Дерева виросли, а деякі спиляли,
На фотографіях це все спинилося,
Ми виростали, а за нами доглядали
Батьки та зараз все змінилося.
Кожен вирішує куди йому іти,
Робити що або і не робити,
Омріяної досягти мети, -
Продовжують батьки в дитині жити.
Великий світ, великий світ у нас,
Дитина із дитинства виростає,
Щоби прожити це життя лиш раз
І використати єдиний шанс цей має.
12.11.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200575
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.07.2010
автор: КРІПАКОС