Я хочу плакати – не можу,
Бо гордість стала вперекір.
Ти не жалій, лише повір,
Що я не зовсім дикий звір.
Свідомість стала на сторожу,
Вже сльози притупили зір...
Та не потух очей сапфір,
Тебе він кличе на турнір.
Ти заміни мене на схожу
Або на якісний чифір.
Ми допили свій еліксир...
Скінчився наш прямий ефір!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200622
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.07.2010
автор: Marianna Russo