Осколками зірок ступаю я,
Метеоритний пил вкриває ноги,
Ця місія воістину моя,
Йти вздовж широкої космічної дороги.
Живу у часопросторі думок,
Давно загублена у нотках літа,
Роблю промінням сонячним ще крок,
З Дощів Весни туманом оповита.
Одягнена у тогу із часу,
Чекаю шлейф годиннико-хвилинний,
В собі я ритми неземні несу,
У віршові галактики я лину.
Літаю десь у сьомих небесах,
Вдихаю спеку сонячної днини,
Я розпорошена на дивних полюсах,
Бо я – дитина, я –це я! Дитина!
Горю у полум’ї недоздійсненних мрій,
Танцюю під розхлюпані мелодії,
Живу у час, який вже точно мій,
Живу, а не роблю на це пародії!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200684
Рубрика:
дата надходження 13.07.2010
автор: barabenka