Ми десь на сутінках зорі, на півночі світання
Забуті у безодні нагорі, в полоні сподівання
Колисані незнаними вогнями, прикуті ціпом
Ми все, що може статись взагалі чи сталось ніби
На струни вдягнена роса спаде відлунням
На рунах загадка твоя заквітне юнню
І знов під співом громовиць гадати можна
Про те, яка у тому міць, що ми – тотожні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2010
автор: Oleksa