******
Буває так, що падає земля
у темну прiрву вiдчаю i муки,
а душу точить зради чорна тля,
прийшовши iз неспокоєм без стуку.
В гiрких питаннях губиться снага.
Зi всiх бокiв накочується морок,
i виповзає iз кутка нудьга--
такий близький, такий знайомий ворог.
I нiкуди подiтися менi
в розхристанiй кiмнатi, як в трунi,
де свiт втрачає всi свої принади,
та тихий доторк до мого плеча
поволi розганяє всю печаль,
i грiє щирiсть дружньої поради
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200917
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 14.07.2010
автор: мирослава