Ніч...Спокій...Тиша навкруги....
На лавочці сиділи двоє - я і ти,
а під вікном, що насіяла мати,
Пахнуть матіоли...
Ти мене за руку ніжно так тримав,
і казав, що любиш,мабуть,
ще тоді брехав...
Пахнуть матіоли...
Пройшов час, і я одна,
сиджу на лавочці сама,
і згадую, як мило мені було,
коли ти промовляв :
"Пахнуть матіоли..."
Колись, вони пахли мені любов*ю,
а зараз...зараз лиш зрадою і журбою,
і згадкою про те, що я не буду вже з тобою...
Пахнуть матіоли...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2010
автор: смуток серця