Все, що було, вітром знесло,
Понесло за горизонт.
Налягаючи на весла,
Я відкрив життєвий фронт.
Ось воно - навколо згари…
Через річку, навпростець…
Я хапаюся за хмари,
Відчуваючи кінець.
Переляканий і білий,
Відображення своє
Я намотую на вила,
Бо регоче і плює.
Вирячив, як пугач, очі.
Дикий місяць завива.
Я ховаюся у ночі,
Підвиваючи слова :
«Все, до неба шлях закритий.
З течією ти пливеш.
Човен твій гнилий, розбитий.
Тоне він і ти ідеш.»
Зникло все і вітром знесло,
Кинуло за небокрай.
Я поклав у човен весла
І знайшов у хвилях рай.
14.07.2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201205
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.07.2010
автор: Goran