Скільки років пройшло, та не меншає
Ця любов, як і все, що є вічним.
Ти ж бо був і лишився першим,
За життя лише грубшала свічка.
Й не біда, що ставала коротшою,
Що горіла вогнем проти волі,
Бо тебе кимось вищим прощено.
Твою росяну чисту долю.
Бо коли вже нічого й нікого
В цьому світі з роками не стане,
Буде інший хтось Господом богом,
Тільки я все та ж сама кохана!
Розплету свої чорні, як ночі,
Сивиною притрушені коси.
І червоне намисто, хочеш
Одягну?... А сама вже, як осінь.
Скільки ж років пройшло і не легшає,
Вже в намисті моя горобина.
Ти ж не вірив, що був першим,
Так змирися, що став єдиним!
16.07.2010.
P.S. Вірш написано під впливом прочитаного роману Л. Дашвар "Молоко з кров'ю".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2010
автор: Farjen