На жаль,не відбулось дощу
У місті моєму сьогодні.
Всі ж умови сприяли погодні!...
...Небесам я цього не прощу.
А дощу не було. Небесами промарила хмара.
Прокотилася тінь по землі і по згинах доріг.
Повмирали моменти,котрі ти для щастя беріг.
Невдоволення схлип і зусилля,докладені марно.
Допікає мені власна зрада,благаю дощу!...
Та,на жаль...
Шо поробиш...
Усе як по плану.
так треба.
Легковажнтх липневих обійм не простить мені небо.
Безсумнівно і вже сама це собі не прощу.
Повертайтеся,друже: з усмішкою,з докором, в спеку!...
Я Вам двері розкрию, до столу я Вас запрошу....
Це до зради,либонь, спонукає людину спека,
Повертайтесь,благаю,бо...так і нема дощу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2010
автор: Світлана Пражко