Стара верба нашіптує слова,
які лиш вічність зможе прочитати.
...Вони ішли-станичний й зв'язкова,
ішли на смерть за волю, як на свято.
І тут він їй востаннє проказав...
ні, не слова кохання, а паролі.
І дві зорі упало в темінь трав,
і згасло дві невиспівані долі.
І два світи зійшлися в боротьбі,
і врешті-решт перемогла свобода.
Вони повисли на старій вербі
з табличками на грудях "ВРАГ НАРОДА"
Народу вороги? Невже свого,
того, що в душу перелив піснями
їм-кожному-усім до одного:
"Борітесь, діти. Україна-з нами!"?
Нема імен. Станичний й Зв'язкова.
Не двоє їх повішено й розп'ято.
...Стара верба нашіптує слова,
які лиш вічність здатна пригадати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201412
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 17.07.2010
автор: мирослава