На скриньці поштовій
віддерті дверцята:
Пуста,
заржавілая паща роззята,-
Давно не ховає
привіта від мами,
Відкрита лише для пилюки
й реклами...
Самотньо і прикро
У мене на серці,
І навіть ключа вже бракує
до дверців...
Щодня, пам`ятаєте,
як ритуал -
Знаходили там то листа,
то журнал,
Газети - аж кіпа! -
новини про світ,
А в свята? - Вітівки! -
Всіх родичів звіт!
Весільні запрошення,
фото з маленьких,
І щастя -
рядки від дбайливої неньки!..
Їх більше не буде...
І друзі далеко -
Живуть за кордоном,
як взимку лелеки...
Згадаю,
і в серці поселиться сум:
Була колись скринька
скарбницею дум,
А зараз, пустій,
не потрібні дверцята:
Нема чого класти,
забули писати...
Я хвірточку вранці
нову приладнаю
І буду чекати:
невже не згадають?
2004.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201430
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2010
автор: Борисовна