Плавиться тіло мов сталь,
Сіль на руках, на вустах,
Скоріше воду ти ковтай,
І в дУші всю сіль змивай.
Та не втечеш від спеки,
По тілу течуть струмки,
Солоні, гіркі, липкі і теплі,
У вухах дзвенять литаври...
Зими би трохи серед літа,
Про це я думала ще тоді,
Коли гуляла зима люта
І обіймали мене морози її.
Та вже не вернеш сніжинок,
Що падали пухом на скроні,
Того танку змерзлих квіток,
Що лягали на вуста, на вії мої.
Прийде колись знову зима,
Завіє снігом дороги, поля,
Закрутить хуртовинами вона...
І ми, в холодні її дні... захочем літа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201511
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.07.2010
автор: Макієвська Наталія Є.