Так ніжно наспівує вітер
Гармонію рідних сердець.
Дерев позолочені віти.
Стою під дощем. Горобець
Стрибає з калюжі в калюжу
І крильцями б’є по воді.
Йому всі проблеми байдужі.
Мені зараз також. Хотів,
Щоб серце кохало – кохає.
Так мрія здійснилась свята!
Хтось скаже, що так не буває,
Що щастя лише на свята
Підходить до самого дому,
А я відповім усім: «Ні!
Коханню тому неземному,
Радію усі свої дні!».
«Радію, що зміг я зустріти –
Кохану людину. А люд,
Від того кохання тремтіти
Не хоче, хоч може». Я тут,
Стою під дощем та співаю.
Зі мною дзвинчить горобець.
Під цими дощами я знаю
Гармонію рідних сердець!
Не страшно в цю мить захворіти -
Зі мною моє почуття!
Як хочеш ти щиро радіти –
Радій, просто так все життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2010
автор: Владимир Назарук