Так багато йтиме вниз.
свіжий бриз пахнутиме
в їхньому волоссі
А Ти дряпатимешся
вгору між чорниць
по- стежці.
дохлі комашки
в Твоїй мисці.
Сонце в колисці
і страх і ватра,
і грім, і присяга.
Ти там застрягла.
Зведи руки,
потягнись до
великої ведмедиці.
Включи вар"ята у
тримісній палатці,
засинай під таємничий
шурхіт лісу
і дивись як скапує вода
до рук, донизу
і пий,
Бо це Твій поводир
махнув рукою
Рукою священика і
блиснув чашею.
Скоро
Ти будеш інакшою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201668
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.07.2010
автор: Мойра