Їй було холодно, вкотре…Вона вже тиждень, як не могла зігрітися…Не могла! І все тут…
Підвелася і пішла у ванну, підставила руки під кран і грілася теплою водою…Це єдине, що рятувало її в цю антимрійну, безвеселу порожнечу, чи то пак холоднечу… А… Все одно! Їй було і холодно, і порожньо… Холоднеча так часто замінювалася порожнечею, а порожнеча холоднечею. Вона часом навіть не могла пояснити собі, що відчуває у той чи інший момент… Вона глянула у дзеркало…Вже тиждень Вона не розуміла, чому в кожному дзеркалі Вона виглядає по-різному… У маленькому люстерку ЇЇ обличчя набувало якоїсь посмішки…підтекстової…Тут, у ванні, обличчя ставало змученим, ніби його поцілувала Самотність… Вода текла все швидше і швидше, ставала теплою, гарячою, ще гарячішою. Вона вже не відчувала температури…води? Повітря? Себе?.. На дзеркалі застигла…
посм. * . іш… * к А-а-а-а..?!?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201683
Рубрика:
дата надходження 18.07.2010
автор: barabenka