Світ геть прибрався ненароком.
А небо вічне.
Сяє на віки.
Не думай, що твою дорогу
зупинять снігові хрести.
Повітря наче розімкнулось
І захопило у полон.
Мов погляд – сказом,
відгук слова
Б’є стіни, вікна і долоні…
Така найвищая мета -
Оця непройдена дорога.
У поміч тільки небеса
Зійдуть на землю і проводять,
Мов поводир – сліпого по ножах.
І хто ж розкаже, що є слово,
Коли я всі слова віддам?
Тобі віддам і силу.
Безсила, вийду на поріг.
Як в білосніж’я білий голуб
Згублюся в білосніж’ї днів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201717
Рубрика: Нарис
дата надходження 19.07.2010
автор: Святка Ностальгія