Чому перехрестя тебе так лякає?
Чому ти біжиш, хоч не знаєш, куди?
Невже ти не чуєш, адже, хтось гукає,
Душа чиясь лине і кличе тебе.
Але ти не чуєш і світу не бачиш,
І серцю своєму ти рота стулив,
Аби не жалілось, аби не просило
Хоч крапельку щастя, яке ти згубив.
Яке залишив ти колись на узбіччі,
А може, якого ніколи й не мав,
А може, ти зрадив його і покинув,
А може, лихварю його ти продав?
Або розтоптав ти його у багнюці,
В сп’янілому чаді його ти втопив,
Коли на світанку безбожної ночі
Ти серце своє мов непотріб розбив.
А потім устав, мов мертвець із могили,
Без серця, байдужий ти світом пішов.
А люди побачивши тебе, вклонялись,
І в слід шепотіли: «спаситель прийшов».
А ти лиш дивився на них і не бачив,
В слова їх вслухався і віри не йняв,
Невже, всі осліпли, невже народ здався,
Невже, мертвеця він спасителем звав?
4. 10. 2009.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201787
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.07.2010
автор: Скалевська Ганна