намагаюсь заклеїти дірки скотчем,
закінчились прокладки.
тампони не допоможуть-
не можна
цю рідину чимось поглинати.
навіть вата,
чия фактура dolce,
не втримАє крові і тепло.
потекло.
червоні лужі стають озерами
стікаючої фарби
від пелюсток троянди.
щось схоже на andante
з другої сонати
вана Людвіга Бетховена.
хоча, достатньо це типово...
зі стелі капає сферами,
і на мить
в повітрі зависає химерами,
які там хочеться зловить,
але в руці пече.
тече...
я вже захлинаюся вечерею
з цієї не-води,
а в ній живуть життя плоди:
там хтось кричить
хтось просить помогти,
і я не можу вже пливти,
мої очі стають темними печерами,
повітря в роті вже зникає,
кров в легені затікає,
вже тіло не пече-
а зі стелі все тече...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202308
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.07.2010
автор: Real_Princess