діалоги внутрішніх ритмів
вливаються в монологи
сухого мовчання
переплітаючи прогнилі нитки минулого
в надриваючи петлю
розпушують вени
роз’їдають капіляри
відчувають
відчувають кожний подих
найменшу сльозу
найбільшу рану
яка солодко спить
глибоко в тенетах
ниточка за ниточкою
мотузка
шалена петля
ньютон за ньютоном
пестливо прокладають
шлях
у пекло спогадів
сновидінь майбутнього
вони вижидаютьтебе
за покровом ночі
спи спи
приголублять приласкають
вони ж бо пам’ятають
твій чарівний спів
о 4 ранку
легені вирвані йоржовими рукавицями
і очі
найбіліші очі
з щасливим відображенням
хіба не щасливий
хіба гнити заживо не в кайф
продовжуй так далі
продовжуй так
продовжуй
продовжуй петля
продовжуй петля нагліти
тобше сам вибирав як жити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202383
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 23.07.2010
автор: ПУПС