Біла стеля, рожеві прямі стіни,
І молода жінка з малою дитиною,
Потурбували мої несформовані сни,
Навмання підійшли чи з причиною?
Звідки ключі, від кого адреса?
Боже, пробач, з тобою ж був чесний,
Боже, навіщо, ти їх присилаєш?
Я лиш овечка,твердо це знаєш.
Мовчання.
Дитину спокійно у постіль вкладає,
Поруч, із нею, на край прилягає,
Дивні ж то гості, без частування,
З першим промінцем розтанули зрання.
Блукання.
Третій вже рік з тої ночі минув,
Постаті жінки й дитя призабув,
Стеля пожовкла, стіни змарніли,
Лиш голоси в голові оп’яніли...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202384
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.07.2010
автор: ПУПС