Зариваючись в темряву ночі,
зазираю пронизливо в очі,
І зітхнувши, хапаюсь за мрію,
не лякайся, я тут... І зігрію!
Одурманений погляд, забутий,
миті досить, щоб все осягнути,
Озираючись, вільно злетіти
і радіти, радіти, як діти!
Не питаючи, все розгадати
і без слів, наболіле згадати.
Лиш сльозою усмішку умити,
оцінити життя, полюбити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2010
автор: Мерана