Так, буває захочеться впасти,
Забуттям на життєві сади,
Тихим ехом поринути в сни...
Хоч зітхнувши, та раз, назавжди,
Не жалівши палити мости,
Не могти, не хотівши згадати...
Всю минулість і все майбуття
Мов у скриньку залізну сховати?!
Так, ми люди - всім важко іти...
Та чи варте, що маєм сьогодні,
Хоч гроша без того, що було,
І що буде, хай навіть безодні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2010
автор: МалайЧик