Як урвати золото степів,
простір, вітер, сухість, вроду
тих мідних поглядів
жовтавих очей
в колі опалених зчорнілих сходів?
Куди ведуть?
Навіщо так високо?
Хто підпалив колись їх дивний шлях?
На це – ревуть
налякані отари і осоки,
зі скелі оглядає мудрим оком
віщий птах
того,
хто йде тим шляхом,
вільний і шалений,
немов на плаху
полонений.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202457
Рубрика: Нарис
дата надходження 24.07.2010
автор: Святка Ностальгія